Не сприймай все близько до серця!

Саме цю фразу мені часто говорять люди навколо, коли я починає нервувати.
Стосунки, невпевненість, несправедливість, непрофесійність, несерйозність, підлість, лицемірство навколо просто роздирає мою душу зсередини і, на жаль, зробити із цим нічого не можу. Залишається лише заспокійливе та ромашковий чай 🌼

А здається, все ж елементарно просто: не звертати увагу, пропускати крізь очі, певний час нічого не робити, відволіктися, але насправді це зовсім не так легко!
Вже давно помітив, що є такий тип людей, які все навколо пропускають крізь себе. Ні вони, ні я нічого із цим зробити не можемо. Це в нашій сутності. 🤯

Звісно, найкращим методом вважається "пофігізм". Про це навіть Марк Менсон книгу написав, яка так і називається "Тонке мистецтво пофігізму".
Втім, насправді відчувати цей неперевершений стан можуть не всі. Для цього потрібні довгі роки тренувань і талант.
Але в той же час у цій книзі є фраза: "Страждання в усіх його формах – ефективний спосіб організму стимулювати дію."
Тобто виходить, що інколи це навіть корисно!
Але, звісно, в дозованій формі, щоб потім не мати проблем зі здоров'ям, адже нервова система, як ми знаємо, регенерації не підлягає 😥

Та водночас хочу сказати, що беземоційні люди мене завжди лякали, адже тобі важко їх зрозуміти, вони здаються кам'яними, а що в них всередині навіть важко уявити.
Саме тому завжди тягнуло до моїх колег за нещастям – емоційно перевантажених особистостей 👱🏼‍♂️